Verloka, Holly - Піджаки

А люди ховають під піджаки
Усі свої мрії і свої думки
А люди по небу мов літаки
Шукають напевно свої зірки

А люди ховають під піджаки
Усі свої мрії й свої думки
А люди по небу мов літаки
Шукають напевно свої зірки

Ми зустрілися випадково
В місті у спальних районах
Я думав що це тимчасово
А тепер стою на перонах

Коли навколо сіро
Люди знову фарби шукають
Твоє слово щире
У білі мені допомагає

Я памʼятаю твій погляд вперше
Навколо люди, але ми одні
Скажи назавжди, не літерою менше
А я так само відповім тобі

І я сама не знаю, чому тебе кохаю
Чому чекаю, як перший сніг
Люди шукають днями, а ми вже до нестями
Я Богу дякую за цей збіг