Фіолет, Yevhenii Dubovyk - Поживемо-побачимо (Piano)

Така тендітна немов цвіта
брекосовий я забуваю з тобою про зиму і
осені я забуваю з тобою що ця війна без
кінця а я хлопчисько простий з дикого
заходу люблю неначе в останнє та з
розуму зведу людині треба людина Я
завжди кудись
йду
поживемо
побачимо Ти знаєш я не герой
зікони
поживемо
побачимо поживемо
давай шукає теплу щаку твій холодний ніс
я забуваю з тобою що світце темний ліс я
забуваю з тобою що спокою гріш
ціна А я хлопчесько простий з дикого
заходу люблю наче остання та з розуму
зведу людині треба людина а я
завжди кудись
іду поживемо побачимо
ти знаєш явни герой
зікони поживемо
побачимо Я теж Шукав свій маленький Рай
поживемо
побачимо ти
усміхаєшся так
безборонно поживемо
побачимо поживемо і не питай
чому правда чужа така мила своя як під
серцем
ніж як запах випитої зранку на обінці
кави і ми Немо в старі французькій
мелодрамі в якій Герої не знають чого
хочуть про
мач Я так люблю твою смішну ранкову
неохайність
ра чекати в цей дощ цю вчорашню
крайність Я так люблю Твій
старенький червоний
плач поживемо
побачимо Ти знаєш я не герой зі
кони поживемо
побачимо яте Шукав свій маленький Рай
поживемо поба
чемо ти
усміхаєшся так
безборонно поживемо
побачимо
поживемо і не питай чому правда чужа
така мила своя як під серцем
ніж Al