Alex Milenushkin - Крила

і знову ми втрачаємо крила серед зірок
тепер руйни і скрізь байдужість з гаслих
вікон не чуємо криків неважливо але
сонце знову і знову
зійде не потрібні нікому сльози жадають
небес і обман про те що ніколи тебе не
відда нас просторіжуть нака слова
ми у темрявіідтуспалах червоних
зірок відпускаю без боя вперед роблячи
крок фантомні болі вже зникли тебе не
було
тут невразливий вже я до солодких
утрут і знову ми втрачаємо крила серед
зірок тепер руїни і скрізь байдужість
згаслих вікон не чуємо криків і знову ми
втрачаємо крила серед зірок тепер руїни
і скрізь байдужість згаслих вік
не чуємо криків місто зраджує
наповнюючись осколками
мрів
ідолопоклонники ілюзій
стихій кими станемо без всх невидимих
рам коли річка страждання впаде в
Океан Серед натовпу Загублені нас не
знайти
штормові хвилі не залишать Наші
сліди Я тільки голос отти нерозбірливий
звук все Не тримай далі
відмук і знову ми втрачаємо крила серед
зірок тепер руйни і скрізь байдужість
згаслих вікон не чуємо кри
і знову ми втрачаємо крила серед зірок
тепер руїни і скрізь байдужі згаслих
вікон не чуємо криків і знову ми
втрачаємо крила серед зіро втрепе руїни
і скрізь байдужі згаслих вікон не чуємо
криків і знову ми втрачаємо крила серед
зірок
теперуїни скрізь байдужість з гаслих
вікон неми чуємо
криків