Jerry Heil, Міша Правильний - ANIMA MEA

Привіт, я до Тебе нарешті, бо кажуть ніколи не пізно
Знаю знаєш на всіх поіменно, хоч ми тебе звемо по-різному
Бачу дійсно несповідимі шляхи Твої, ставиш виклики
Спонукаєш скинути ідолів з п’єдесталів, що вважалися непохитними

Я приніс Тобі на горбі свому кожен маленький грішок
Кожен шрам, кожен шов на душі, я поклав біля серця в мішок
Мене ті, шо за спиною, нашо питали, шоб шо
Говорили, шо Тебе нема тут, та я все ж таки якось до Тебе дійшов

Попросити сил зрозуміть Тебе, шоби грати в одній команді
Розпізнати сміх Твій навіть у найсумнішій баладі
В кожній порі року розчути Тебе ніби ноти Вівальді
І прийняти те, що Ти скрізь був із нами від Трої до Бухенвальду

Пальта білі не ношу, прошу взяти таким, як є, в темному
Дати сили не втратити себе на болотах богемних
Фарбувати наш світ сірий, ніби він знятий Бергманом
Бути за Твоїм образом поза будь-якими системами, навіть коли все мине