Zlata Ognevich - На нашому поверсі

Від почуттів здавались пустими нам
Вулиці і проспекти міста.
Тільки любов, ніби таки жила
Давно у наших вікнах.
Іноді здається, що кохання - вічне,
Швидко догорає, як від вітру свічка.
І ті, хто вчора ще були удвох,
Сьогодні один одному - ніхто.
А на нашому поверсі чути тільки про кохання в голосі,
До щастя берем таксі - і всі екси повтікали бігом усі.
На нашому поверсі знову ми закохаємось по весні,
На нашому поверсі грають наші найкращі пісні