ROPAN - Соціум

Я перебуваю в соціумі, позбавленому
Взаєморозуміння. Двоноги —
Прямоходяче створіння. Уявні сумління і
Страх перед майбутнім змішались
В коктейль незабутній. Явища, що
Дарують радість, не люблять
Старість. Вони кудись постійно
Тікають від нас, виблискуючи
П’ятами. Команда — розрахуватись на п’ятого.
Надії сплять, як ріки, руки над головою —
Круки. Спіралі подібні
Танцю вранці, на землі випалені.
Роси зібрали, випали людям —
Наче очі викололи.
Не бачу далі забору, розлуги, розмови,
Загальних зборів, повальних цін,
Провальних реформ. Злодії в формі
Маскувалися під людей чесних,
Користуючись честю, не видавали
Себе, носили хрестик не в той бік.
Дивився месник. Життя небезло.
Гавстав — голова мій верстат,
Тут треба померти, щоб
Тебе почали цінувати. А поки —
Розбираю всі ті такти, такт так, час